Руслан Морозов купив «Мавік», у нас вистачало, я привіз десантникам «Авангарду». Розпал контр-наступу 2023. Привітався з «Греєм», за дві доби він загинув.

Оля «Сімба» Сімонова відбивалася від усієї допомоги як могла. Але я влітку 2022-го зумів таки відправити якісь кумедно тривіальні рюкзаки під постріли РПГ та ще всілякий дрібʼязок корисний. Командир відділення піхоти, купа років контракту, вона чекала зарплату, аби докупити на бійців. Це ви купили, ми встигли відправити.

Оля була завжди іронічно весела. Знала мільйон жартів про ряжених клуш, які йшли служити, аби спіймати собі мужика в штабі, і мутитися на службі. Оля дуже добре товаришувала з моїм Вовчиком покійним, і була для мене таким теплим променем минулого, де був брат. Хотів як завгодно їй помогти. Загинула під час херсонського контр-наступу. Влетіла як Валькірія на п…..ів на своїй БМП. З вашою допомогою я встиг хоч трішечки допомогти, прискорити підготовку її відділення. Мені легше на душі.

«Яшка» Циганков з 3 полка - ви зібрали йому на джип в березні 22-го. Я верещав, аби любою ціною дістати йому «Хайлюкс» чи «Крузак», бо «Яшка» спешл, поклав купу наволочі в Ізюмі. Він був вартий всіх «Крузаків» на планеті, я це знав і з вашою допомогою ми би купили… Але не було кому і як доставити те авто в перші дні війни. «Яшка» навіть перед загибеллю знав, що десь там ви зібрали йому на якісну тачку:
Нічого, я їх поки і на «Жигулях» їбу!!! - останнє що я прочитав від козака…

В цілому все почалося з Майдану. Донецьке і російське бидло розграбувало армію, казну, все. А ви почали це відновлювати.
Бронежилети, рації, їжа, біноклі, травмати, одяг, рукавиці, шкарпетки. Українці були народною логістикою передових загонів.

Волонтерство - безсмертний тил сил опору. Людські гривні, тобто буквально 1 гривня, кожна гривня, двадцять, сто, пʼять тисяч - рятували, закривали діри, гасили «пожежі», давали геометричну прогресію в розвитку, дозволяли стартувати швидше, аніж було можливо.

Господь Бог обовʼязково врахує ваші волонтерські пожертви. А якщо він буде зайнятий - ми допоможемо йому за рахунок сучасних технологій. Я досі бережу номери телефонів тих, хто тягнув, відривав від душі, ще на Майдані допомогу. Все очікував, що ми пограбуємо якогось п…са або регіонала і влаштуємо для цих людей святковий бенкет. Але круговорот подій дотягнув до нової ескалації та повномасштабної війни.

І тепер уже немає якби і кому дякувати. Бо ви всі ..бать молодці. Ви справжня нація.

Хер на рило міндічам і свинарчукам. Та викормишам їхнім. Всі ще почують в закутках Тель-Авіву, Барселони і Парижу останній шепіт з глушника спеціальних служб добра.

Вони крадуть, бо вони ніхто і минуле. Все, що вони мають тупу жирну пельку.

В історичну проекцію, в фундамент життя, в сутність держави - інвестуєте ви, підтримуючи сили оборони.

Багато хто живий, бо в скруті ви не забуваєте про підтримку.

З Днем Волонтера. Честь.
…

Я не хотів завершувати цей пост клянчінгом. Але позаяк я майно збройних сил, яке уповноважене зберігати життя та покращувати ефективність бойової роботи підлеглого козацтва, то не з власної волі розміщу нашу банку😂

Ви вже зібрали нам на днях близько 450 тисяч на потреби закупівлі плат ініціації, розбудову центрів підготовки пілотів та логістичні потреби. Втім, чим краще їх мочим - тим хочеться більше.

Дякую:

https://send.monobank.ua/jar/6paje9Ast6

5375 4112 1015 9641

Зеленський провів червоним лініям Росії по губам😆

Луганська область, літо 2015.

Високий з сірою балаклавою на голові - майбутній герой України, майор «Альфи» СБУ Олександр Крикуненко.

Залізний добрий велетень. Олександр був уособленням порядку, дисципліни та чемності.

Під його муштрою було не впадлу вічно тренуватися у спеку з недосипом. Просто не можна було «упасти» в його очах лінню чи слабкістю.

В розхлябаній іржавій армії ми тоді інколи робили завдання які не мали, ризикували дуже сильно, вимикали рацію «поміхи», аби завершити почате.

Повертались на 3 години пізніше плану, ніч, в лісах були успішні засідки росіян, і на 128 і на 8й полк, Крикуненко дуже переживав за нас ініціативних баранів.

Але ми свою роботу зробили, але страшніше міни чи росіян було зустріти Олександра і почути від нього осуд.

Він поставився з розумінням.

Славний був козак.

…

Коли лазили селами сірої зони шукаючи «нички» сепарів. В розвалених хатах находили різну інфо, записки, російські «горки» форми.

У нас не було чи то чайника, чи ще якоїсь кухонної лабуди. Хтось з наших подумав що треба взяти.

Крикуненко:
- не берем, ми не мародери.

Я досі не знаю, чи не можна брати було чайника😂

Але вкарбувався образ ідеального «дяди
Стьопи», порядного, сміливого. Досконалого до рівня ціннісної неприйнятності утягування покинутого чайника. Сепарський чайник лишився. Хоч в хаті двері вибиті міною, і навряд бойовик лнрівець туди ще хоч колись поліз на перележку.

Крикуненко мав позивний «Аскет».

Людина-війна. Не бабкі, не слава, не вислуга.

Війна.

…

Оце на фотці з АКМ на даху будинку біля Станиці Луганської. Залазиш і десь сосновий ліс, а десь піски. Сонце пече в очі, горизонт плавиться, криєш своїх і вдивляєшся чи нема
якогось пдр. Такий край
дивовижний, український штат Колорадо.