Чому поразка москви для Пекіна - табу

Доволі цікаву статтю написали італійці щодо позиції Китаю в війні України та рф. Цитую статтю повністю:

«Єдиний сценарій, якого Китай рішуче прагне уникнути,- це повна поразка росії. Натомість перемога росії та патова ситуація є цілком прийнятними варіантами. Аналіз Сергія Радченка, видатного професора Вілсона Е. Шмідта в Школі передових міжнародних досліджень імені Джонса Гопкінса

«З самого початку російського вторгнення в Україну Захід просив Китай чинити тиск на путіна, щоб той припинив війну. Існує думка, що якщо Пекін вирішить застосувати жорсткі заходи, путін буде змушений припинити свою «спеціальну військову операцію». Згідно з цією логікою, якщо Китай обмежить торгівлю з росією, остання впаде. Росія сильно залежить від китайського ринку, в тому числі в плані технологій подвійного призначення.

Крім того, путін наповнює свою скарбницю, продаючи нафту і газ Китаю. Двосторонній китайсько-російський товарообіг досяг 237 мільярдів доларів в 2024 році. Однак Пекін не виявляв жодного реального інтересу до того, щоб допомогти Європі вийти з її скрутного становища. Його загальна лінія полягала в тому, щоб зберігати неоднозначну нейтральність, хоча насправді він сильно підтримував росію.

Ця фікція була ненадовго покинута, коли в липні 2025 року міністр закордонних справ Китаю Ван І приватно сказав главі зовнішньої політики ЄС Каї Каллас, що Китай просто не хоче бачити, як росія програє війну в Україні.

Але чи хоче вона, щоб росія виграла? Розглянемо три сценарії.

В першому сценарії росія програє війну в Україні. Під поразкою у війні я маю на увазі все можливість того, що росія відступить до своїх кордонів 1991 року, потенційно відмовившись від контролю над Кримом. Цей сценарій був би негативним для Китаю, оскільки, швидше за все, призвів би до внутрішньої нестабільності в росії і, можливо, до її розпаду. Виникне ситуація, схожа на ту, що склалася в грудні 1991 року, коли розпався Радянський Союз.

Хоча Радянський Союз протягом десятиліть був конкурентом Китаю в Азії і становив реальну загрозу для безпеки Пекіна, китайці шкодували про його кінець. Їх логіка полягала в тому, що СРСР був геополітичним полюсом і що, якби він перестав існувати, Захід спрямував би свою передбачувану підривну діяльність проти Китаю. В 1990-х роках китайці, які аж ніяк не були в захваті від демократичних перетворень в росії, доклали чималих зусиль, щоб налагодити відносини з пострадянською росією. Китай не хотів самотужки протистояти Заходу.

Хоча деякі аналітики вважають, що Китай таємно має намір повернути собі території, які він втратив на користь російської імперії в XIX столітті, скориставшись роздробленістю росії, немає доказів того, що Пекін активно працює над досягненням цієї мети. Китаю не вигідно бачити, як велика ядерна держава, сусід і партнер поринає в хаос з можливістю неконтрольованих наслідків.

В другому сценарії росія не досягає своїх основних цілей, і війна закінчується патовою ситуацією. Це іноді називають «корейським сценарієм». Цей сценарій влаштовує Китай, частково тому, що він посилить залежність росії від самого Китаю. Ослаблена росія, виключена з європейських ринків, буде змушена покладатися на Пекін в питаннях свого майбутнього. Це дає Китаю перевагу. Водночас заморожений конфлікт в самому серці Європи продовжуватиме відволікати увагу Заходу і, отже, певною мірою звільнятиме руки Китаю в Східній Азії.

В третьому сценарії Росія виграє війну. Під цим я маю на увазі, що Росія долає українську оборону і завойовує та анексує Україну або, що набагато ймовірніше, встановлює в Києві маріонетковий режим, який, по суті, стане ще однією Білоруссю. Це буде на користь Пекіну, оскільки падіння України лише посилить антагонізм росії до Європи та Заходу. Дуже важко уявити, як у цьому сценарії відносини між росією та Європою можуть коли-небудь повернутися до нормального стану. Залежність росії від Китаю зросте, а Пекін продовжуватиме отримувати вигоду, використовуючи європейські надії на те, що їм вдасться розколоти Китай і росію.
👇