У мене в голові є 5 шухляд. Трохи про Норвегію

Гуннар Сонстебю єдиний в Норвегії, хто має військовий хрест з трьома мечами. Він здійснив понад 20 диверсій на території Норвегії. Його жодного разу не було заарештовано. Герой спротиву, як і Макс Манус

Після війни цей самий дід читав багато лекцій, він допомагав людям, які постраждали від наслідків війни

Фільм, про який далі піде мова, заснований на реальних подіях і розповідає саме про героя спротиву Норвегії Гуннара Сонстебю.

А вразив (точніше в мене тупо згоріла срака) він тим, шо в фільмі іде мова про складні і водночас прості питання, на які відповідає особисто Гуннар, а не книжка чи родичі діда

Мушу зазначити, шо в кіно я погано розбираюсь, але з інформаційної точки зору, все зроблено не на 100, на 500%. Чого тільки варта промова Сонстебю на початку фільму:

«Розмова піде про цінності. Ми жили в демократії. Але з часом помітили, що навколо нас усе стискається.

Ви почуваєтесь у безпеці? Добре.. І я так почувався. І мої друзі також

Хоча це було не так. Нам усім тоді здавалося, що ми живемо у післявоєнний час. Але ми раптом зрозуміли, що це був міжвоєнний період

Німці увійшли 9 квітня 1940 року. Лише 800 солдатів взяли під контроль Осло. Лише вдвічі більше, ніж людей тут

Тоді ти маєш зрозуміти, чи готовий прийняти ситуацію, в якій опинився. Тоді або це буде твоя реальність, або ти виступиш проти, ризикнувши всім

Я продовжував ходити на роботу… Але було складно зосередитись.

Що ще ми могли зробити? Лише спробувати боротися. Але німці вже були всюди. Усе було марно. У нас не було шансів

Ми було до біса не готові. Я пообіцяв собі, що більше не буду таким непідготовленим

Кажуть, здоровʼя - це найголовніше. Але це не так. Мир та свобода - понад усе»

Питання від ще живого Сонстебю, в тому числі незручні, звучать на протягом всього фільму:

«Мартінсен очолював державну поліцію. Він дозволив своїм людям катувати норвежців. І норвезькі нацисти були навіть гіршими за німецьких

Я не міг збагнути, як норвежці можуть співпрацювати з тими, хто нас окупував? Було складно зрозуміти, кому довіряти»

Сцена, де головний герой обідає з батьками, взагалі топ (жителі окупованих зрозуміють):

Батько: - чим зараз займаєшся?

Гуннар: - вам не варто знати. Мене шукає купа людей. І їх стане більше… і я не можу позбутися думок, що вони можуть завітати до вас

Не знаю точно, коли відбулася саме ця розмова, але Гуннару на той час було 23-24 роки, як мені здається - враховуючи шо він народився в 1918 та інші факти в його біографії.

Ось ще цитата з фільму від головного героя:

«Ніхто з нас не знає, як зреагує на тортури… чи вистоїть, чи здасть всіх, кого знає… ніхто не хоче опинитися в такій ситуації, якщо її можна уникнути. А її можливо уникнути… за високу ціну»

Уїбани в рожевих окулярах - окрема сюжетна лінія фільму. Бо це і далеко, і близько водночас для нас з вами. Десь в середині фільму слухач в залі задає питання:

-я десь чув, що членам руху опору доводилося вбивати інших норвежців. Ви це робили?

-Так. А ви пережили війну?

-Ні. Але мої батьки - так.

-Тоді, гадаю, ваші батьки б зрозуміли, про що я вам розповідаю. Я скажу вам усім: сподіваюсь, вам так і не доведеться це зрозуміти доки ви живі.. бо на війні часом усі нюанси зникають: усе стає просто чорно-білим. І раптом діють зовсім інші правила.

Я втратив за час війни вісьмох своїх побратимів і водночас найкращих друзів. А як би ви відреагували, якби ваших друзів здали?

-Я б засмутився.

-так…

-То ви робили це? (Мається на увазі чи ліквідував колаборантів норвежців)

Після цього діалогу в мене було бажання взяти за волосся того, хто задає подібні питання, і пиздити головою об підлогу. Довго. Аж поки рука не втомиться

Плюс я особисто чітко розумію, шо через років 20-25 нам з вами також будуть задавати подібні питання, якщо ми ніхуя не будемо робити в плані виховання дітей.

Діалог з рожевою тупою пиздою номер два - це також в граніт і також проекція в наше майбутнє:
👇

-а те, що у вас ставалося під час війни, потім вас мучило?

—Під час війни екстремально. Мій мозок не відпочивав. Та я не брав це близько до серця. Бо як би брав, то не витримав би.

-Але я кажу про те, що ви з рухом опору забирали життя норвежців

-Ми ж уже порушували це питання…

-Так, але ви нічого не сказали. Це сталося приблизно 82 рази під час війни

-Я не рахував, але мабуть ця цифра правильна. Ми тоді обирали лише з найбільш затятих нацистів з усіх. Тих, хто планува зробити щось таке, щоб Норвегія ніколи не була вільна

-отже милосердя не було?

-Ні.

-То ви не розглядали не насильство?

-Не насильство?

-Так. Ганді. Ви чули про нього?

-Ганді не воював з нацистами. Відмова від насильства - це добре. Проте це не працює, коли вас захоплюють ті, хто в серці мають презирство до людства

-Але ж це те саме

-Тоді поспілкуємося, як буде нова війна і ми будемо живі.

-Добре. Якщо буде нова війна. Чи всі ліквідовані робили непробачні вчинки?

-Так

-Іноді це мало серйозні наслідки. Як, наприклад, Карл Мартінсен

-Що стосується Мартінсена, то ця справа була досить проста. Він був відповідальний за голокост у Норвегії - відправляв норвезьких євреїв до концтаборів. Його можна назвати найбільшим серійним убивцею в новітній історії Норвегії. Тому ним треба було зайнятися

-Скількома життями треба було пожертвувати, щоб вбити Мартінсена? Скажіть

-За цей наш розстріл Мартінсена німці помстилися. Це чиста правда. І репресії були настільки сильними, що надалі ми перестали вбивати людей за списком. Протягом наступних днів у фортеці було страчено 28 норвежців. Серед них було багато наших людей. І декілька випадкових нещасних душ

-Чи воно було того варте?

-Я не можу відповісти… Чого варта свобода?

-дехто з моєї родини був розстріляний рухом опору

-Он як… прикро це чути. Відомо, що він скоїв?

-Я не знаю. Ніби він доніс на когось…

-так. Цього було багато на війні

-я сподівалася, що вам відомо щось про це

-А як його звали?

-Ерлінг Солгейм

-Ні, це імʼя мені ні про що не говорить

Пиздець ситуації в тому, що через років 50 родичі ліквідованих колаборантів будуть нам з вами казати те саме. Якщо просремо виховання молоді

Ще цитата від головного героя фільму:

«я вважаю, що свобода варта майже всього. І тому війна така непримиренна… І війська не можуть здолати одне одного, бо… свобода або смерть

Завершується фільм цитатою Гуннара:

«У моїй голові є 5 шухляд. Три верхні я відчиняю постійно. Четверту - рідше. А нижню шухляду я зачинив 8 травня 1945 року і відтоді не відчиняв. Так і тримався всі ці роки»

Епілог. Стаття насправді не про фільм чи героя опору Норвегії. Стаття про те, шо в нас вже є свої Сонстебю + про те, шо люди, які боролися за свободу України, через років 20-25 будуть розказувати про ціну свободи тим, кому свобода дісталася у спадок. Як бабусина ковдра

І наша з вами задача шоб тоді, коли хтось буде розповідати про війну за свободу, жодна сука не задавала тупих питань. Ну або шоб таких мамкиних розумників слухачі самі викинули в найближче вікно

Інакше наші з вами онуки та правнуки будуть розмовляти німецькою. Російською тобто

Кінець

P.s - хочеш допомогти контрпропаганді України? - 4441111068433840

PayPal- fashdonetsk2022@gmail.com

Патреон -

https://www.patreon.com/fashdonetsk

ВТС -

bc1qdtrkvnqhur6zvftku73stq88y97ut4rg730kdq

Та нахуй вы нам нужны

До речі, канал на Патреон можна підтримати тут https://www.patreon.com/fashdonetsk