Не разгрузил вагон с цементом=нахуй из института

Отлично

#жрите

#пломбир

Рубрика «дайті до Кієва за трі дня, місія нєвиполніма»

У фільмі «Опєрація Ы і другіє пріключєнія рускіх жмуріков »

Маг.inc😈 |Запропонувати👍| Звʼязок🚨

Приди и возьми

Щоразу, коли тебе за#буть на роботі, заходь на канал Офісний Антон

Це скарб з дебільних вимог замовників та начальників. Жиза для фрілансерів та офісних працівників.

Заходьте, тут вже сміються з ваших колег: @off_anton

російські спортсмени скоро не зможуть відкрити очі без застосування допінгу.

Допоможить закрити збір,
Залишилося зовсім трохи:
send.monobank.ua/jar/5UWtYEFB1V
5375411209963219

Друзі, хто підтримує збір більше ніж 500грн, той отримує авторський кухлик з підписом. Дякую за підтримку

То есть вы сознательно делаете гостиницу целью и пожтверждаете, что удары по гостиницам оправданы, да?

Спасибо за признание, даун

Бугага, блядь

І шо ви зробите? Ніхуя?)

Біляна. Крокодилові сльози балканської пані

Навіть Слободан Мілошевич вважав її надто радикальною, заявляючи, що їй місце в психлікарні. Вона була єдиною жінкою, яку було звинувачено у воєнних злочинах на Балканах і яка потрапила на лаву підсудних до Гааги. Її звали Біляна Плавшич.

В 1994 году Плавшич заявила, що вона та інші сербські націоналісти не могли вести переговори с боснійцями через генетику. Цитата:

Це був генетично деформований матеріал, що прийняв іслам. І тепер, звісно, з кожним наступним поколінням він просто концентрується. Стає все і гірше. Він просто самовиражаеєцца, діктуєт їх стіль мишлнєнія, заложенний в гєнах. И на протяженіі вєков гєни гени ісчо больше дєградіровалі

Біляну називали “сербською царицею” чи “сербської імператрицею”, “сербською матір’ю”, бо вона їздила на лінію фронту, розмовляла з бійцями, виступала перед ними із запальними промовами, відвідувала поранених у лікарнях.

Це була так звана залізна леді республіки сербської, аналогу динири. Уривок з книги - вони б і мухи не скривдили-, автор - Славенка Дракуліч

Її поведінку в суді описували як гідну. І я погоджуюся: на Трибуналі вона має гідний вигляд, хоча ця гідність ледь межує зі зверхністю. В тому, як вона сидить, у її позі, повороті голови, у тому, як дивиться на суддів, ніби згори, є щось неприємне — так, ніби це вона їх судить. І ця аура зверхності довкола неї не дає мені спокою.

Біляна Плавшич дратує мене, доки я нарешті не помічаю в ній дещо знайоме (а може, вона дратує мене саме тому, що я це помічаю?). Вона нагадує мені матір.

Деякі іноземні дипломати описували Плавшич як холодну та неприємну особу, наголошуючи, що вона навіть не потисла їм руки, тоді як інші сербські політики були привітними та ввічливими.
Власне, сидячи в судовій залі, Плавшич мала такий самий вигляд, як і тоді, коли тільки прийшла у велику політику,— вигляд видатної професорки.

Власне, вона була визнаною професоркою біології Сараєвського університету, а також провела певний час у Сполучених Штатах
за фулбрайтівською програмою обміну.

Напередодні війни в Боснії. Їй було вже шістдесят і невдовзі на неї чекала пенсія. У неї не було чоловіка, дітей та онуків, на яких можна було б зосередити увагу. Що важливіше - вона бачила, які люди приходили в політику. Деякі були її ко-легами, як-от науковець Нікола Колєвич, відомий знавець
Шекспіра, котрий 1997 року наклав на себе руки. Але більшість із них були некультурними, напівосвіченими людьми, які не мали нічого, окрім прагнення особистого зиску. Звісно, вона вважала, що може стати кращим і компетентнішим політиком. Не маючи родинних зобовʼязань, але повно енергії натомість, вона поринула в політику і сформувала власну партію, яка виграла вибори
1997 року.

Але статус єдиної жінки серед цих боснійських мачо-політиків вимагав розплати. Жінка на такій позиції мала бути значно кращою за чоловіків, а це для Біляни Плавшич у тих обставинах означало радикальнішу риторику.
І вона була радикальною.

Той факт, що жінка може бути відповідальною за деякі найстрашніші злочини, вчинені в Боснії під час війни, важко сприйняти, особливо людям, які бодай трохи вірять, що світ, очолюваний жінками, був би кращим, аніж той, у якому ми живемо. Але коли ця жінка керувала Боснією, там було справжне пекло.

Формально вона була другою державною особою в Республіці Сербській після Радована Караджича. Важко сказати, яку владу вона мала насправді, а в чому нею маніпулювали Слободан Мілошевич та Радован Караджич (якщо вона взагалі не була для них лише своєрідною «ширмою»). «Вона ніколи не брала участі в дискусіях, в ухваленні будь-яких рішень, навіть не бувала на зустрічах, де вирішували найнагальніші питання війни, миру та влади», — казав Карл Більдт, колишній найвищий міжнародний представник у Боснії, даючи свідчення на Трибуналі.

Але, навіть якщо в неї справді було мало влади, вона знала про те, що відбувалося, і в суді цього
не заперечувала.

Оскільки Біляна Плавшич жінка, мені було непросто відстежувати її політичну карʼєру впродовж десятиліття.

👇👇👇