Хто наступний? Вучич як попередження всім проросійським лідерам ЄС

Преамбула. Витік відео з «сафарі», де присутній Олександр Вучич не є просто черговим неприємним інцидентом. Я не вірю в співпадіння з 2014 року, тому, як на мене сербу вказали на його місце. Зараз поясню чому

Почнемо з простого. Мета витоку, публікація відео з президентом Сербії, тривіальна - продемонструвати, що будь-якого популіста, який грає на два фронти, можна вимкнути.

Фактично це попередження Орбану та Фіцові про те, шо в Європі немає недоторканних. Ну, а якшо хтось вирішить грати в ігри з росією, то йому вкажуть на його реальне місце

Далі. Щоб зрозуміти, чому Вучич був обраний першою мішенню, потрібно уважно вивчити його біографію. Бо на відміну від Орбана і Фіцо, Вучич – воєначальник, націоналіст старої школи, продукт системи Мілошевича, який десятиліттями зображував себе європейським реформатором.

Почнемо з дитинства та походження, бо вучич є сином чиновника епохи Мілошевича. Того самого. Це доволі мало обговорюваний факт, але він чудово пояснює його світогляд. Слідкуйте за руками:

Мати Олександра Вучича, Ангеліна Вучич, була державним чиновником в сербській адміністрації за часів Мілошевича. Відповідно, саме це середовище сформувало його ідеологію - ненависть до НАТО, культ сербської винятковості, переконання, шо Захід «напав» на сербів, сприйняття воєн як боротьби за «історичну правду» і т д

Ось цитата самого вучича:

«Мені не подобається про це говорити, але тієї ночі моя мати була в будівлі РТС. Чи була вона на чергуванні як журналістка чи редакторка, я не знаю; я не розбираюся в цих речах. Ракета впала за кілька метрів від неї, вона злякалася... Я не тільки не витягнув її звідти — вона взагалі не повинна була працювати тієї ночі, вона опинилася там випадково і не загинула».

RTS - це Радио Телевизија Србије, головний державний телеканал в Сербії. В 1990-х він був центральним інструментом пропаганди режиму Слободана Милошевича. Через RTS влада транслювала націоналістичні меседжі, виправдовувала війну, приховувала військові злочини та демонізувала боснійців, хорватів і косовських албанців. Саме RTS був одним з ключових елементів інформаційної машини Белграда під час югославських воєн.

В ніч на 23 квітня 1999 року будівлю RTS в Белграді бомбардовало НАТО. Загинуло 16 співробітників телебачення (техніки, оператори, монтажери). НАТО заявило, що удар був спрямований по об’єкту пропаганди, який прямо підтримував військові дії та працював як частина системи управління режимом. Пізніше це рішення викликало значні суперечки, але важливо те, що RTS тоді офіційно вважався інструментом пропаганди і контролю над населенням, а не лише «медіа».

Александар Вучич неодноразово згадував, що в момент бомбардування його мати нібито перебувала в будівлі RTS, проте в її біографії вона зазначена як державна чиновниця, а не як журналістка. Немає незалежних підтверджень, що вона дійсно працювала в RTS тієї ночі. Дана деталь часто сприймається як елемент політичного наративу Вучича, який багато років формує образ «особистої жертви агресії НАТО».

Далі. У вучича була реально весела молодість - він увійшов в політику через Сербську радикальну партію (СРП) - ультраправу, шовіністичну і відкрито екстремістську організацію, очолювану Воїславом Шешелем.

СРП вимагала створення «Великої Сербії», виправдовувала етнічні чистки, закликала до війни до перемоги, заперечувала геноцид в Боснії. Ну, а сам Вучич був одним із найвидатніших молодих фанатиків Шешеля. Саме він виголосив свою найскандальнішу фразу, задокументовану пресою та парламентськими стенограмами:

«Якщо вб'ють одного серба, ми вб'ємо сто мусульман» 20 липня 1995 року.

Цікаво те, що дана заява була зроблена через кілька днів після Сребрениці - найбільшого масового вбивства в Європі з 1945 року.

І так, пізніше він намагався виправдатися, сказавши, що це було вирвано з контексту, ви мене неправильно зрозуміли і т д. Але йому не дуже вірять, бо це була пряма заява, опублікована сербськими ЗМІ, на основі стенограм парламентських засідань.
👇