Антикомуністична політика США

Уже кілька років підряд у «демократичній» Україні заборонено комуністичну партію та будь-яку комуністичну агітацію. Деякі громадяни переконані, що причиною цьому є свідома відмова людей від неефективного комунізму. Вони радіють, що «комуняки» перестали заважати розвитку країни. Щоправда, більшість із них не бажають дізнатися, що таке комунізм, а на дії «вільного ринку» дивляться по телевізору без задоволення. Тож розберімося, хто саме свідомо відмовився від комунізму та нащо це було зроблено, адже в історії вже були прецеденти подібних рішень. Сьогодні пропонуємо розглянути боротьбу з комуністами в передовій капіталістичній країні світу — у США.

В 1950 році в «найдемократичнішій» США був прийнятий закон Маккарена-Вуда (названий на честь політиків, що його запропонували). Згідно із цим законом комуністична партія Америки зобов’язана була реєструвати своїх членів у Міністерстві юстиції як «агентів іноземної держави», та надавати повну інформацію про їхню фінансову та організаційну діяльність. За невиконання цих вимог передбачалося покарання у вигляді ув’язнення на 5 років та штраф у 10 тис. доларів. Трохи згодом у 1954 році був прийнятий закон, який повністю заборонив компартію та зробив комуністичні організації незаконними. Це було логічним продовженням політики маккартизму, коли кожного, хто не подобався опонентові, називали комуністом і ворогом Америки.

Навіть зараз у США «комуніст» — це слово, яким політичний діяч бажає образити свого опонента (нещодавно з ними обіцяв боротися Трамп). Тиск на комуністів — це заборона мітингів і страйків, послаблення впливу профспілок, урізання соціальних витрат. Це розв’язування рук для буржуазії, якій не потрібно тепер боятися, що хтось підніме людей із вимогами до роботодавця. Робітники тепер не об’єднаються, щоб вимагати підвищення зарплати або скорочення робочого дня — одні плюси (для буржуа). А головне — не з’явиться організація, яка почне вести не тільки економічну, а й політичну боротьбу за права робітників.

Сьогоднішня Україна також оголосила комуністів ворогами. У законі прирівнюється комунізм та нацизм, і формально забороняється пропаганда обох ідеологій, проте чомусь нацистів поки не чіпають. Для місцевої олігархії нацисти не страшні, навпаки — це зручний інструмент для боротьби з активістами, які особливо голосно кричать про корумпованість певних політичних діячів та системи загалом, або розповідають робітникам про їхні права. А от комуністами керувати не так легко, до того ж вони хочуть не просто «в Європу», а дещо більш конкретне — єдине загальнонародне володіння засобами виробництва (тобто реальна боротьба з олігархами, а не лише лозунги).

Саме на період існування Радянського Союзу припадає період послаблення гніту капіталу на робітників усіх країн світу. Американці та європейці зараз згадують 50–70 рр. як «золоті роки». Соціалістична держава є опорою робітничого руху всієї планети, для її зародження необхідний комуністичний рух, який потім переросте в Інтернаціонал як об’єднання сил свідомих робітників усієї планети. Заборона комунізму — це спроба капіталістів заборонити історичний розвиток. Його можна сповільнити, але зупинити не вдасться. Тому приєднуйтесь до нашої боротьби та вивчайте разом із нами теорію. Збудуємо нову цивілізацію разом.


Радимо підписатися на наші Instagram та Facebook, де нові замітки подібного роду публікуються в першу чергу, а також є інші цікаві рубрики.

#история #инстаграм_рфу #фейсбук_рфу

ꑭаціонал-ϟϟоціальний Ру卐

У квітні в нас виходила стаття про українських соціал-шовіністів, в якій ми констатували просто факт: «СР став уже справді ультраправою (правою він був і дотепер) помийкою українського лівого руху остаточно та безповоротно». Звісно, симпатики есерів не повірили нашому слову. Що ж, добре, не вірите нам, то повірте Владиславові Стародубцеву, одному з головних срухівців. Вище я навела скріни його постів у Твіттері (Х), першого і другого, та деяких характерних коментарів під ними.

Власне, це так ґєноSSе Стародубцев відреагував на ту халепу, в яку вскочив Зеленський. Наш "фюрер" відвідав Канадський парламент, але не сам. Він, хоча тепер цапом відбувайлом зробили спікера парламенту Канади, привів з собою начебто звичайного старого діда, якого представив учасником боротьби за незалежність України проти Росії в минулому столітті. Оплески! А трохи пізніше виявилося, що дід не такий-то простий – це справжнісінький ветеран die 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (galizische Nr. 1). Скандал!

Якщо навіть суцільно буржуазні ліберали та консерватори обурені таким підступним кроком президента України і приносять тисячі вибачень своєму електоратові та світовій спільноті, то думка лівих щодо цієї ганьби, здавалося б, мала бути очевидною й одностайною.

І раптом тут – зрада!

Утім, чесно кажучи, ми зовсім не здивовані, бо давно знаємо самі та доводимо всім, що Соціальний Рух – то є зрадники робітничого класу України, посіпаки нинішнього капіталістичного уряду навіть у найганебніших його справах. Дякуємо вам, Владиславе, шановний "historian" and "social" activist, ukrainian antixenophob democratic national-socialist, що ви зайвий раз щиро допомогли нам продемонструвати це загалу.

Стародубцев навіть перевершив наші очікування. Можете перейти за наведеними посиланнями на його пости й ознайомитися з дискусією в коментарях під ними повністю, там наш "social" activist накинувся на Червону армію так завзято, як і сама влада ще не наважується – в неї й то офіційно курс на примирення УПА та РСЧА. Отже, тепер зрозуміло, чому НСРух попри все своє підлабузництво діючій владі досі позиціонує себе її критиком. Він критикує з правого флангу.

До речі, щойно ми зі свого акаунта почали відповідати на пости, як гер Вальдемар миттєво кинув нас у чорний список. Ось так, бачите, ліволіберали на словах проти образ найтонших почуттів жодного з сотень можливих ґендерів, за демократичний соціялізм, за перемогу вільної України, а насправді придушують свободу слова де можуть, захищають нацистів та Україну, зрабовану капіталом.

Пошкреби соціал-шовініста – знайдеш фашиста!

А про "боротьбу за незалежність України проти Росії в минулому столітті" у виконанні упирів з СС «Галичини» радимо вам подивитися відеоролик на нашому ютюб-каналі.

#едкий_комментарий

Останні дослідження вказують на те, що українці все частіше обирають інтернет-контент як джерело інформації. Проте телекомпанії та телевізійні станції все ще активно працюють. Телебачення – це величезний бізнес з великою аудиторією та значними інвестиціями. Слово «телевізор» викликає різні асоціації у людей. Для одних це зручний інструмент для отримання різноманітної інформації та розваг, для інших – «зомбоящик», що передає державну пропаганду, і саме в цю функцію з початку війни держава вкладає чималі гроші. Але чи виконує цей інструмент свою функцію ефективно?

Дивіться нове відео на нашому ютюб-каналі: Єдині новини. Як монетизувати патріотизм.

На волне возрастающего интереса масс к коммунистическим идеям все чаще стали возникать марксистские кружки и организации, а левый блоггинг, несмотря на раскол на шовинистический и интернациональный лагерь, продолжает привлекать людей в озвученные выше объединения. В народный обиход стали возвращаться, казалось бы, устаревшие термины. Одними из таких стали “агитация” и “пропаганда”, укрепившиеся в сознании левой публики благодаря блогу Константина Семина.

Однако что есть для нас, марксистов, агитация и пропаганда? Этот ролик подготовлен не как озвучивание готовой схемы или непосредственного руководства к действию, дескать, именно вот так и нужно делать, а вот так нельзя. Мы хотим предложить зрителям задуматься над тактикой коммунистов сегодня, предоставив для этого историческую справку, взгляды классиков на агитацию и пропаганду и некоторые соображения, касаемо алгоритма действий в нынешних условиях.

https://youtu.be/dOA-1xHsvfo?si=Sb1JzSbDYp5FSGZl

#политика #история #пропаганда #агитация #коммунизм